Наші ювіляри

2017
Мирон Нестерчук

Мирон Матвійович Нестерчук народився 25 травня 1942 року в селі Силно Ківерцівського району на Волині. Закінчив Український інститут інженерів водного господарства в місті Рівному.  Працював на меліоративному будівництві, займався проектною, культосвітньою роботою. Працював різьбярем, художником–оформлювачем. Заочно навчався в Московському Університеті мистецтв на факультеті образотворчого мистецтва. З 1971 року проживає в Галичині, у Стрию. Нині художник – оформлювач  Стрийського  краєзнавчого музею «Верховина». Про Мирона Нестерчука - художника можна дізнатися на сторінці "Стрий мистецький".

        Поет. Перекладач. Перша книжка Мирона Нестерчука «Джерела» побачила світ понад 30 років тому і тоді стало очевидним, що в українську поезію прийшов самобутній поет.

В колисці думи слово жде крила,

Нам вільна праця вища нагороди.

Беруть початок ріки з джерела,

А джерела початок у народі.

     Невдовзі Мирон Нестерчук порадував читачів і новою книгою поезій  «Мелодія світанку» (1985), до якої увійшли  вірші – пісні його долі, цикл   «Сонячне гроно Вірменії» та поема – феєрія «Джерело». Пізніше, одна за одною побачили світ книги «Свитязь» (поліська легенда) (1994), «Вірменська рапсодія» (1993), «Силно» (2002).

Самота

Самотня.

Печальна, як гроно калини осінньої ночі.

Приснилося:

Явір тоненьку тополю в степу обнімає.

Вуста полинові

Щомиті, щохвилі волають:

-  Не хочу!

А серце у грудях

Тихенько перечить:

-  Жадаю…

      Поетичний світ Мирона Нестерчука овіяний сонцем і світлом, спрагою життя і цвітіння, буяння і краси. Він утверджує красу людських вчинків, оспівує дивовижну гармонію навколишнього світу. Він любить цей світ по – особливому, даруючи  людям розсипи своїх думок і суджень, бо здатність мислити – це здатність зрозуміти оточуючих.

    Мирон Нестерчук відзначився і дослідницько – науковою роботою, опрацювавши архів і видавши монографію про видатного українського художника Петра Обаля.

     Неодноразово перебуваючи у Вірменії  у колі членів літературно – мистецького об’єднання «Хвилі Стрия», серцем відчувши  землю з трагічною, як і в України історичною долею, поет вивчає вірменську мову, історію Вірменії.  Перекладає з вірменської мови кращі твори поетів сучасних і класиків, зокрема Григора Нарекаці, Нерсеса Шноргалі  Нагапета Кучака та інших.

    Мирон Нестерчук зробив повний переклад «Книги трагедій» Григора Нарекаці на українську мову, аналога якому немає в нашій перекладній літературі. Поряд з Біблією вона найбільш пошанована книга  у Вірменії з давніх давен. Мирон Нестерчук  працював з різними виданнями, і результатом його багаторічної праці став переклад у віршованій формі, який найкраще передає дух оригіналу. Його переклад «Книги Трагедії» Григора Нарекаці  у 2004 році стала лауреатом Форуму видавців у Львові.

     За перекладацьку діяльність Мирон Нестерчук нагороджений Грамотою Президента Вірменії та медаллю Мовсеса Хоренаці  (древній історик, батько вірменської історії). А нещодавно Мирону Нестерчуку за вклад у популяризацію  вірменської літератури вручили високу нагороду – золоту медаль Міністерства культури Вірменії. Це засвідчує велику перекладацьку спромогу нашого земляка, його натхненну працю в ім’я збагачення української культури, подальшого утвердження школи українського перекладу.

      Творча спадщина Мирона Нестерчука багата і відображає розмаїті грані його таланту. Завдяки високохудожній майстерності, професіоналізму здобув авторитет та визнання серед  літературно – мистецької спільноти краю, нашого міста, в якому живе і плідно  творить уже більше сорока років.

Віталій Нестерчук

Нестор (Віталій Нестерчук)

Народився Віталій Нестерчук у 1972р. в м. Стрию в родині відомого поета і художника Мирона Нестерчука. Закінчив Стрийську СШ №10 та Стрийське художнє училище № 16 за спеціальністю художник – оформлювач. Був активним учасником спілки української молоді на Стрийщині.

      Уподобання Нестора – туризм, фотографія, авангардний і анархічний живопис, графіка, карикатура. Член редколегії Журналу «Наступ». Автор філософсько – пізнавальних книг «Артефакт», «Брага», «Праща».

     Тепло рідної землі, бажання прислужитися їй вагою свого духовного одкровення привело Віталія до літературної праці і не випадково своїм псевдо він взяв легендарне прізвище «Нестор».

     Вірші Нестора не для пересічного читача, не для тих, хто любить посидіти наодинці із збірничком поезій. Це поезія бунтара,  для молодих і упертих, для тих хто готується до боротьби з цілим світом, щоб змінити його на краще.

   Від них можна набратися войовничого запалу, вони спонукають до дії.

Угору йди – хай рвуться сухожилля,

Минай орлині гнізда і зірки

Лише не смій упасти від безсилля –

Голодні й злі крадуться вслід вовки.

  Його вірші читаються легко, але вони дають багато  підстав для обдумування, не залишають читача у спокої після першого прочитання, спонукають глибше проникнути у суть написаного.

Чи можеш ти звільнитись від вітрів,

Які у серці творять хуртовину?

Хіба твій спокій – те,  чого хотів,

Й те, що передасиш у спадок сину?

       Не можна оминути ще однієї грані таланту Нестора – його інтимної лірики. Ця тема не байдужа жодному поету. Автор відкриває найсокровенніші таїни свого ліричного героя, що підсилює нашу прихильність до поезій. Ось як означено справжнє кохання в одному з ліричних віршів:

       Дочекайся

Я з Очей позмиваю Росою

Павутиння моїх Сновидінь.

Милуватись твоєю Красою

Заважає Майбутнього Тінь

Прокидається Сонце на Сході

Від Голосу мідних Сурм.

За годину ми будем в Поході,

За добу Ми підемо на Штурм.

Міцно спи. Коло Тебе у Ліжку

Мого тіла тривожне Тепло.

Поцілую і зникну нишком,

Щоби Душу Слізьми не пекло.

Своє Серце у Тебе залишу,

Заповім безтурботні Сни

І піду у ранкову Тишу –

Дочекайся Мене з Війни.

Віталій Нестерчук – один із тих, які творять сучасний духовний світ українства. І вірять в одержиму силу слова в наш такий непростий, такий прагматично – жорстокий час. І саме завдяки цьому автору можемо сказати: що дух переможний – «якщо переможе в серці».

Захисник національного сумління
(80 років від дня народження М.Шалати)

Михайло Шалата- громадський діяч, письменник, літературознавець, педагог, професор Дрогобицького університету ім. І.Франка, член Національної спілки письменників України, перший заступник голови Дрогобицької філії і член Президії Львівської обласної організації "Товариства зв'язків з українцями за межами України".

Михайло Шалата народився 3 квітня 1937 року в селі Бертешів Жидачівського району в селянський родині. У1957 році вступив до Львівського педагогічного інституту на філологічний факультет, на якому здобув щей другу спеціальність- музика і співи.

Після закінчення інституту доля привела його в м.Дрогобич. Пів року він працює журналістом в дрогобицькій районній газеті, а з лютого 1963 року - відповідальним секретарем інститутської газети. У вересні 1964 року Михайло Шалата починає викладати на кафедрі української літератури Дрогобицького педінституту. Далі - старший викладач (1968), доцент  (1970), професор (1991). Багатолітній завідувач кафедри, Відмінник народної освіти (1977), член Академії наук вищої школи (1984).

З перших днів незалежності України займається відродженням національного шкільництва. 

Багато років Михайло Шалата присвятив дослідженню творчості Маркіяна Шашкевича. Як один із найвідоміших шашкевичезнавців України, неодноразово брав участь у масових заходах, які відбувались в Центральній бібліотеці ім. М.Шашкевича.

Михайло Шалата-автор літературознавчих монографій "Маркіян Шашкевич " і "Юрій Федькович", книги статей та есеїв "Година для праці настала...", поетичних збірок "Зоряне переджнив'я", "Із плину літ", "Копа", "Грабина", "Вітусина книжка", "Ім'я Шашкевича", "Вітри відродження", "Наша доля", "Перед покровом".

За заслуги перед Україною нагороджений орденами "За трудову доблесть", "Будівничий України" та "За заслуги" IIIступеня.

Марта Онуфрів

Марта Онуфрів - журналіст, громадський діяч з Канади, автор поетичної збірки "Просінь", есею "Судилище триває", співавтор історичного нарису "Спонука до чину", автор-упорядник книг "Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершини вокалістики" та "Свою Україну любіть. Йосип Гошуляк: до тебе в пісні лину, рідний краю".  Працювала кореспондентом у часописах "Західна Україна" і "Міст" (Торонто).Була редактором журналу "Гуцульщина" та газети "Огляд української преси". Вела авторські передачі на радіо Торонто. У1997 році здобула літературну премію імені Наталі Давидовської.  Марта Онуфрів народилася 27 лютого 1942 року у м. Львові у  священичій родині. Через свої націоналістичні переконання вона була позбавлена можливості вступу до вузів. Лише після кількох спроб стала студенткою Львівського політехнічного інституту, долучилася до організованої правозахисної діяльності. Стала членом Української Генсільської Спілки. 

У 1991 році після 3-річного кагебістського терору виїхала до Канади, де проживав її батько. Тут прийшло до неї журналістське визнання. В цій країні доля звела її з Йосипом Гошуляком, який став для неї чоловіком, другом і однодумцем. Приклавши багато зусиль і праці, Марта Онуфрів видала дві книги про життєвий і творчий шлях оперного і камерного співака, неперевершеного вокаліста діаспори - Йосипа Гошуляка. 

Сьогодні Марта Онуфрів проживає в Канаді.

2016

Любов Камінська

Нар. 18 червня 1931р. у с.Волинові Жидачівського району. Закінчила середню школу, Київський автодорожний інститут за спеціальністю бухгалтерський облік. Працювала головним бухгалтером Стрийського автотранспортного підприємства №14658. Від 1964р. - учасниця клубу вишивальниць при літературно-мистецькому об'єднанні "Хвилі Стрия". Від початку національного відродження на Стрийщині кінця 1980рр. -учасниця його заходів і подій. Співініціатор створення товариства української мови ім. Т.Шевченка, згодом "Просвіта". Виступала у виставах народного театру при міському Будинку культури. У1990р. ввійшла до складу ініціативної групи зі створення Стрийського осередку Союзу українок.

Автор чисельних статтей в міській газеті "Гомін волі" . Слово про "Союз Українок" у збірнику "Хвилі Стрия". 

Любов Камінська багаторічний друг нашої бібліотеки, активний учасник масових заходів літературного театру "Слово".

2015рік

Уляна Молчко 

Доцент кафедри музикознавства та фортепіано Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка.

Народилася в Стрию. Закінчила Дрогобицьке державне музичне училище, Львівську державну консерваторію ім.М.Лисенка.

У науковому доробку У.Молчко є понад 200 праць. Це - монографічні видання і навчально-методичні посібники:"Фортепіанна творчість Нестора Нижанківського" (2001), "Твори українських композиторів для двох фортепіано та фортепіанов чотири руки" (2003, у співавторстві з О.Німилович), "Богдана Фільц. Largo lamentoso" (2004, у співавторстві з О.Німилович), "Остап Бобикевич.Вокальні твори на вірші Т.Шевченка" (2007), "Богдана Фільц. Солоспіви на слова Т.Савчинської-Латик" (2007), "Остап Бобикевич. Фортепіанні твори" (2009), "Остап Бобикевич. Хорові твори" (2012), "Роман Никифорів. Наші веснянки" (2012, у співавторстві з М.Бойчук).

Роман Кіндратишин -50

Народився 9 червня1965 року в м.Стрий. Дитячі роки провів у селах Сопіт та Підгородці на Сколівщині.

Навчався у Стрийській СШ№8. Виконував "Інтернаціональний" обов'язок в Афганістані, має бойові нагороди.

Здобув спеціальності столяра з виготовлення художніх меблів, з бухгалтерського обліку та аудиту, різьбяра по дереву, художника - модельєра.

Працював закрійником верхнього одягу, завідувачем ательє.Захоплення: різьба, архітектура, портретна графіка, живопис, інтарсія, стилі меблів,  моделювання одягу.

Брав участь у художніх виставках у м. Стрию.

Р.Кіндратишин - дипломант регіонального конкурсу авторської поезії "Моя Україна" (Стрий, 2000р.).

Автор книги поезій  "Пророслі тернами" (Стрий, "Щедрик", 2005р.) і "Карпати - Гіндукуш"(видавництво "Каменяр", 2009р.).

Друкувався в українській періодиці.

"Я неймовірно довго йшла до себе..."

(75 - років від дня народження Т. Савчинської - Латик)

Письменниця проживає в місті Стрий, що на Львівщині.Характеристика творчого спрямування - релігійна і побутова тематика та віршовані казки для дітей.
Перша збірка поезій - під назвою "Писанкове порання" - побачила світ у видавництві "Відродження" у 1995 році.
Від 2000р. у видавництві "Каменяр" вийшли з друку такі збірки поезій:"Віднайди нас, Господи" (2000р.),"Квітка в росі" (2003р.), "Рівнодення" (2005р.) "Наші небесні охоронці" (2006р.), "Лісова школа" (2002р.), "Цікавинки звідусіль, або Тиждень - батько гоноровий" (2007р.), "Добрий святий Миколай" (2010р.).
Ще дві збірки опубліковано у 2009 р.: видавництвами "Сполом" - збірка афоризмів "Мініатюри та рефлексії", "Ліга - Прес" - вірші для дітей "Про тих, хто поруч".
Письменниця - член Національної спілки письменників України.За твори для дітей удостоєна у 2003р. Міжнародної відзнаки "Орден Усмішки".
З польської переклала казку Корнелія Макушинського "Пригоди цапка Матолика", яка вийшла у видавництві "Каменяр" 2005р.
Поетеса публікує свої твори на сторінках журналу "Дзвін", газети "Літературний Львів", а також місцевої та обласної преси.
У2008 р. стала переможцем конкурсу журналу "Дніпро" за вірші на тему "Віршована молитва".
Композитор Богдана Фільц (м.Київ) написала декілька романсів на слова поетеси, а також озвучила пару дитячих віршів.

Любомиру Франківу-75   
                         

Любомир Франків народився 9 січня 1945 року в с. Любша на Рогатинщині в Івано-Франківській області. Закінчив філологічний факультет Львівського університету ім. Івана Франка. Працював на журналістській та інших роботах. Письменник. Спілчанин Національної Спілки письменників України. Жив у Литовській Республіці (на даний час проживає в місті Стрий).

Першу повість "Тінь чорної троянди" опублікував у 1991 році, 1994 р. в журналі "Дзвін" вийшов друком його роман "Прірва", 2002 р. побачили світ твори "Зіткнення" і "Фанфарон", 2004 р. - "Притон", 2008р. "Розвіяний вітром" (литовською мовою), 2009 р. - "Юда потирає руки", 2010р. - "Слово слов'янина" (Закляття), 2011р. - "Золотий мільярд", 2014р. - "Мандри Бога".

Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка (2000р.), лауреат 13-го Сходу Литовського літературного конкурсу, нагороджений Дипломом 1- го ступеня в номінації "Проза" - книжка "Розвіяний вітром" посіла перше місце.