4 квітня в м.Стрий на Львівщині у Центральній міській бібліотеці ім.М.Шашкевича «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» презентував книгу «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022».
У книзі 11 українок різних професій, віку та з різних регіонів написали про свій досвід війни та пошуки стійкості. Авторки відверто написали про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною, тощо. Вагомою частиною їхніх історій є розповіді про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь і продовжує підтримувати. Підсумком видання є розділ від психологині, присвячений питанням відновлення.
На презентації була присутня авторка Марина Супрун - дівчина з села Ягідне, Чернігівської області. Вона розповіла як неповнолітньою пережила полон росіян в підвалі школи.
«Біля мене померло 11 людей від задухи, бо місця абсолютно не було», - згадала вона.
Інша авторка книги Людмила Біленька розповіла про свого сина Романа, якого вона чекає з полону. Також вона подякувала мешканцям Стрия за те, що вони зберігають пам'ять про рід Бандери і розповіла чому написала про свого сина.
«Чому я написала цю свою історію? Я Хочу щоб історія моєї дитини була в пам'яті так, як сьогодні є історії родини Бандери, яку ви зібрали по крупинках і зберегли. Бо це історія не тільки роду, це - історія держави. І кожна історія захисника - це історія нашої держави».
Людмила поділилася, що коли долучилася до роботи об’єднання рідних зниклих безвісти «Надія», то зрозуміла, що це дає їй сили жити.
«У мене є обов'язок і цей обов'язок дуже дисциплінує. Ми всі шукаємо коло. Ми шукаємо навколо себе тих людей, на яких ми можемо покластися в цей час».
Про важливість спільної праці задля перемоги свою думку висловила і представниця управління культури нашим Юлія Королишин.
«Якщо заглядати в ранню політику нашої держави, то можна казати, що ми маємо свою вину. І це буде зрозуміло з часом, коли буде вже спокій на території нашої держави. Бо різними способами їх кликали сюди і вони були твердо впевнені, що їх тут чекають. Якась частина, може і до нинішнього дня ще очікує. Але немає сьогодні східної України і західної України. Немає сьогодні, що ми ділимося політично чи в історично в минулому. Є потреба в кожного: де б не жив, чим би не займався, зробити все для перемоги».
Друге видання книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» та подальше її поширення стали можливими завдяки проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», який втілює «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії в ненасильницьких діях у рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).
