ВІРШІ СТРИЙСЬКИХ ПОЕТІВ ПРО РІДНУ МОВУ
РІДНА МОВА
РІДНА МОВА
Живуть слова - як мужні й мудрі леви,
Дзвенять слова - перегуки віків.
Ти з дум Франка пульсуєш кришталево,
Гудеш пророчим дзвоном Кобзаревим
До всіх народів і материків.
Моя славетна, солов'їна мово,
Мій велетню з розкутими крильми,
Ти зацвіла з великої любові,
Оркестрами заграла в думці й слові,
Братерством засмутила між людьми.
Ти - кров і дух, і слава України,
Слов'янства й людства непогасна грань.
В тобі Дніпро пізнав свої глибини,
Ти провисаєш кетягом калини
В будущини злото - блакитну рань.
Була ти, мово, є і будеш вічно -
Як хліб, як меч і як знамен акорд,
Бо ти - любов, тривожна і музична,
Бо ти - землі незайманість кринична,
Бо ти - в народі, і в тобі - народ!
Віктор Романюк
РІДНА МОВА
Рідна мова - спів пташини,
Рідна мова - сміх дитини.
Рідна мова - колискова,
Рідна мова - серця мова!
Запах квітів, шум колосся,
Стиглих трав різноголосся.
Рідна мова - це молитва,
А в потребі - поле битви.
Рідна мова - журавлина,
Безліч мов - вона ж єдина!
Хто ж тебе не знає, мово, -
Бур'янами глушить слово!
Рідну мову - гріх не знати,
А ще тяжчий забувати.
Струни серця в рідній мові,
Як дзвіночки писанкові.
Рідна мова - це надія,
Розум наш і наша мрія.
В рідній мові сподівання
Й найніжніші почування,
Міць держави, і твердиня.
Рідна мова - берегиня.
Теодора Савчинська - Латик
Рідна мово золота,
Дивна в тебе врода,
Богородице свята
Нашого народу.
Ти - як сад: яснить, співа
В світлу днину Спаса,
Наче яблука, слова,
Їх, добірних, - маса.
Яблука - слова рясні
Аж згинають крони.
Є великі, є й дрібні.
Скільки їх? Мільйони?
Мово, ти - пуповина,
Та, що з віку - зроду,
Ти - як скрипка чарівна
Велетня - народу.
Микола Кондратенко
-Так боюсь торкнутися слова,
Чорним розсипом
Букви здригнуться,
Непідвладною стане
Батьківська мова,
У герці незримім
Минуле з прийдешнім зійдуться.
В безсилім рятунку
Торкнусь злої долі
На білім папері...
Та букви втікають -
А я їх підперла...
Леся Павлів
Немає коментарів:
Дописати коментар